Держу Евангелие в руках,
В стихах его надежда, сила
И истина в его стихах.
Любовь нам Божья подарила
Его слова…, слова Христа.
Произнесли Его уста
Слова… которые спасают,
Упавших, грешных поднимают.
Которые врачуют боль.
Смывают слёз солёных соль
И утешение несут,
Благословляя нас на труд.
Дают и силу побеждать.
Слова… которые сказать
Никто не мог, как Иисус.
Слова…, снимающие груз.
Слова любви, слова надежды.
И Пётр нам пишет: их читай
И своё сердце наполняй
Словесным этим молоком.
Чудесным Божьим языком
Евангелие говорит.
За это слово пот пролит,
За это слово кровь лилась.
Слова Его имеют власть.
История на ум пришла.
То было в Грозном, говорят,
В войну там был, ну сущий ад!
Бомбёжки, стоны, ужас, крик.
Всё это описать язык
Увы, не в силах. Нужно ль нам
Всё это знать, что было там?
Семьи две жили по соседству
На первом нижнем этаже.
Война кругом, не в мираже.
Война и трупы по утрам,
Рука вот здесь, нога вот там.
И часто нечего поесть.
В подвале можно лишь присесть,
Укрывшись от ненужных глаз.
И много-много, много раз
Бояться за детей своих,
А вдруг убьют, убьют и их!
В семье постарше слышен вдруг,
Что у соседей шум и стук.
Шумят, ругаются, кричат
Не день, а два уже подряд.
Ну что у вас произошло?
Зачем до ссоры всё дошло?
Им отвечают, что дитя,
Им отвечают, не шутя,
Наверно, с голоду умрёт.
Вокруг бомбёжка, не идёт
Отец ребёнка смесь купить.
И мать отчаялась просить.
Уже кричит, уже ревёт,
Отец боится, не идёт!
Вторые сутки, а пока
Ни капли нету молока!
У девочки от крика пот,
И боли искривили рот.
Отец боится, не идёт,
Хоть плачет мать и дочь ревёт.
За молоком пошёл сосед.
Он видел уж немало бед,
Но плачь ребёнка сердцу боль,
Решил он жертвовать собой.
Он где-то полз, бежал, и шёл,
Но молока купил, нашёл!
Обратно полз, бежал и нёс.
Жена лила потоки слёз,
Соседей в сердце упрекая,
Что муж её пошёл, спасая,
Чужое малое дитя.
Всё это было, не шутя,
Веду я о войне рассказ,
Чтоб правду донести до вас.
Хотя и было нелегко,
Принёс он всё же молоко.
Ребёнок с голоду не умер.
Услышав это, я подумал,
Что Иисус, чтоб Слово дать,
Пришёл на землю пострадать.
Он рисковал, Он горевал,
Но Он любил, Он отдавал
Себя, чтоб слово воплотить.
Себя, чтоб мы могли вместить.
За это слово умирал.
Чтоб всё исполнить, воскресал.
Чтоб нас сейчас кормить, любя,
Отдал Себя, отдал Себя.
Евангелие держу в руках,
И жизнь, и свет в его стихах.
Досталось нам оно легко
Вот это жизни молоко,
А Он страдал, он рисковал,
Но Слово дал, но жизнь нам дал!
Ирина Шилова,
Пермь
Задавать себе вопросы - это хорошо.
Прочитано 2041 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
